ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ: ПЛАКАЛО НАВІТЬ НЕБО
Дата: 26.01.2024 08:36
Кількість переглядів: 68
Ранок 25 січня видався похмурим і дощовим. Плакало навіть небо у передчутті спогадів. На подвір’ї ОЗО Богуславського академічного ліцею № 1 зібралися представники владних структур, вчителі, учні, місцеві жителі, однокласники героя, побратими, представники трудових колективів.
Урочистості із сльозами на очах, приурочені відкриттю меморіальної дошки Якутюку Станіславу, випускнику закладу, який загинув, захищаючи Україну від ворога.
Якутюк Станіслав Володимирович.
Народився 25 січня 1982 року в родині службовців — Володимира Станіславовича та Тетяни Кирилівни Якутюків. За півтора року в родині зʼявилась і його сестра Галина.
Ходив у садочок «Сонечко», потім став учнем середньої школи №1, яку закінчив у 1999 році.
Вступив до Національного технічного університету «КПІ» на радіо-технічний факультет. Там же пройшов навчання і на військовій кафедрі, отримав звання «лейтенант».
Після навчання повернувся до Богуслава, влаштувався працювати в місцеву тепломережу інженером. Потім перейшов на роботу на Богуславський гранкарʼєр. Одружився з дівчиною Мариною. Народився син Володимир, якому нині 17 років, та донька Соломія, якій зараз 5 рочків.
З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав місцевої територіальної оборони. А в січні 2023 року був мобілізований. Спочатку пройшов військові навчання в Одесі. А потім був направлений на Запоріжжя в штурмові війська, ставши командиром 8 розвідувальної групи 9 роти 3 загону спецпризначення.
Загинув 19 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Роботине Запорізької області, в результаті ворожого обстрілу.
До болю закусивши губи, схвильований Володимир Станіславович, батько загиблого, відкрив меморіальну дошку. В натовпі пролунав тихий стогін. Під звук метронома вшанувати пам'ять всіх земляків, які загинули… Плакали навіть чоловіки.
Отець Степан, місцевий священик, провів освячення меморіальної дошки. Побратими салютували, віддаючи шану пам’яті земляка. Було багато квітів шани.
Життєвий та бойовий шлях Станіслава став прикладом для наслідування. Уроки мужності, бібліотечні години з використанням матеріалів про бойовий шлях випускника надовго запам’ятаються учням. Адже ціна можливості жити, навчатись, зустрічатись із друзями і радіти досить висока.
А потім виглянуло сонце. Природа підсилали віру у непереможні Збройні Сили України. У те, що Україна була, є і буде.
Слава Україні!
Катерина ІВЧЕНКО, директор Богуславського академічного ліцею № 1.
