ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОЩОК ГЕРОЯМ — ПЛІШКОВУ ІГОРЮ ТА ЛЕВАДНОМУ ОЛЕКСАНДРУ
Дата: 19.05.2026 13:36
Кількість переглядів: 67
Сьогодні, 19 травня, в Богуславському НВО «Ліцей №3 – МАН» відбулася подія, яка закарбувала біль втрати та безмежну гордість громади. На фасаді ліцею відкрили дві меморіальні дошки на честь колишніх випускників закладу — Плішкова Ігоря Сергійовича та Левадного Олександра Леонідовича, які під час захисту країни від окупантів віддали свої життя.
Урочистий мітинг-реквієм, який провели Олександр Лабзенко та Ельза Синьогуб, зібрав на подвір’ї ліцею найрідніших людей Героїв: батьків, дружин, дітей, онуків, рідних, а також представників місцевої влади, вчителів та учнів.
Під час заходу линули розповіді про життєвий шлях наших Героїв, слова вдячності за їхній шлях безстрашних воїнів-захисників та віршовані рядки від учнів ліцею.
Зі словами підтримки до рідних звернувся заступник міського голови Руслан Ігорович Сумін, котрий підкреслив: «Без таких самовідданих Героїв, які стали на захист рідної землі від ворога, у нас, українців, не було б майбутнього...»
Право відкрити меморіальні дошки надали рідним Героїв, які, втираючи пекучі сльози гіркої втрати, ще довго вдивлялися в усміхнені рідні обличчя, назавжди викарбовані у граніті.
Після освячення пам’ятних дощок, яке провів священнослужитель Православної церкви України, отець Степан у супроводі півчої, присутні вшанували хвилиною мовчання кожного бійця, який віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність нашої держави.
Своїми найніжнішими спогадами про 28-річного Героя Ігоря Плішкова поділилися рідні: сестра Анастасія, ненька Аліна Вікторівна та двоюрідна сестра Вікторія. У кожному їхньому слові, сповненому любові й невимовного болю, ніби на мить оживав увесь життєвий шлях молодого захисника — його мрії, усмішка та безмежна відданість родині.
Неймовірно щемливо звучала розповідь про 56-річного воїна Олександра Левадного, якою у віршованих рядках поділилася його однокласниця, викладачка ліцею Любов Олександрівна Третяк. У поезії постали образи спільного дитинства, рідні класи та шкільні парти, за якими колись зростав майбутній патріот. Такий зворушливий виступ став не просто даниною пам'яті, а живим містком між минулим і вічністю, у яку пішов Герой.
Далі відбулося покладання квітів, а увись полинули тужливі слова пісні «Темно, мамо, не повернувся з цієї війни…». У ту мить плакали всі присутні, розділяючи спільне горе рідних.
Меморіальні дошки на фасаді — це тихий та водночас такий гучний заповіт пам’ятати про тих, хто тримає для нас небо, хто віддав свої життя, щоб над шкільним подвір’ям продовжував звучати дитячий сміх.
Вічна і світла пам’ять Героям, які пішли у безсмертя!
Ольга Половець, ВК БМР.
