ДЕНЬ ГЕРОЇВ В УКРАЇНІ: ВІДКРИТТЯ 5 ПОРТРЕТІВ ЗАГИБЛИХ ЗЕМЛЯКІВ У РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ

Дата: 23.05.2026 14:37

Кількість переглядів: 7

Сьогодні, в День Героїв, в Богуславській громаді відбувся ряд меморіальних заходів, який розпочався відкриттям ще 5 портретів полеглих земляків на Алеї Слави загиблим Героям російсько-української війни, де попередньо вже встановлено 100 пам’ятних банерів.

У заході участь взяли рідні та друзі Героїв Богуславської громади, міський голова Віталій Миколайович Хоменко, депутат Київської обласної ради Арташес Гарнікович Татоян, перший заступник міського голови Олександр Петрович Салата, військові, ветерани війни, небайдужі жителі Богуславщини та духовенство.

Полинули рядки вірша «Ні, не вмирають ті, хто йде у бій, щоб захистити свій квітучий край! Їх дух живе у кожній мрії мрій…», а далі юнки в національному українському одязі під музичний супровід тужливої пісня «Біля калини плакала мати» у виконанні ансамблю «Самі Файні» поклали живі квіти до 100 відкритих портретів загиблих земляків.

Туга пронизувала серця присутніх, коли черга дійшла відкривати ще п’ять пам’ятних банерів. З портретів дивилися молоді, сповнені життя очі Героїв, які тепер захищають рідну землю в Небесному війську. Кожне викарбуване ім’я відгукувалося в натовпі тихою молитвою та невимовним болем втрати:

• ТИНДИК Євгеній Мечиславович (позивний — «Волонтер»).

У квітні 2025 року був призваний на захист країни. Пройшов навчання, а 20 серпня написав повідомлення, що відправляється на перше бойове завдання, яке виявилося… останнім. 24 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Волохівки Харківської області ворожий FPV-дрон обірвав життя захисника на позначці 46 років.

• Молодший сержант СИНЬОГУБ Іван Васильович з позивними «Тракторист» і «Мемчик» у квітні 2022 року був мобілізований до лав протиповітряної оборони. Боронив рідну землю три роки, а 4 квітня 2025 року поблизу населеного пункту Лисівки Покровського району Донецької області Герой загинув. До рідної землі Іван СИНЬОГУБ повернувся 5 вересня 2025 року. Він прожив коротке життя справжнього Героя, якому — навіки 27 років.

• Головний сержант ПЕТРЕНКО Станіслав Ількович (позивний — «Боксер») народився 28 жовтня 1978 року в селі Іванівка Богуславського району, де й поховано Героя.

Більше десяти років працював слюсарем внутрішньобудинкового газового обладнання у Богуславській філії АТ «Київоблгаз». Станіслав ніколи не був байдужим до долі рідної країни. У 2014 році добровільно взяв до рук зброю та вирушив на схід України. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році знову вступив до лав Збройних сил України.

25 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Покровська головний сержант, водій-електрик ударних безпілотників загинув. Нагороджений нагрудними знаками: «За зразкову службу», «Ветеран війни», «Учасник АТО». Йому навіки – 46 років.

• Солдат ПЛІШКОВ Ігор Сергійович (позивний — «Базука») в 2016-му році став на захист країни та протягом 3-х років захищав Донецьку і Луганську області. В жовтні 2023-го року знову повернувся до захисту країни. Служив у складі другого десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового батальйону на посаді стрілець-помічник гранатометника. Бої вів на Курському напрямку. Із 6 січня 2025 року Герой був у списках безвісти зниклих захисників України. Повернувся до рідної землі 15 грудня 2025 року. Йому навіки – 28 років.

• Солдат-кулеметник РУДНІЦЬКИЙ Антон Володимирович (позивний — «Рудик») із перших днів повномасштабного вторгнення ворога став на захист України.

30 листопада 2023 року під населеним пунктом Дібровою, що на Луганщині, ворожа куля обірвала життя нашого земляка. Понад 2 роки Антон був у статусі «безвісти зниклий» і лише 7 січня 2026 року повернувся до рідної Богуславщини, яку він так мужньо захищав. Державою нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Йому навіки – 38 років.

Після відкриття портретів учасники мітингу-реквієму хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять усіх українців, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

До присутніх звернувся міський голова Віталій Миколайович Хоменко. Очільник громади висловив слова підтримки рідним загиблих та закликав усіх присутніх щодня пам’ятати й шанувати наших захисників, завдяки яким ми живемо в затишних домівках. Віталій Миколайович також побажав якнайшвидшого закінчення війни, повернення кожного земляка додому та, прихиливши коліно до землі, віддав шану загиблим Героям Богуславської громади.

Далі відбулося освячення відкритих пам’ятних банерів та молебень за загиблими земляками, який провело духовенство Богуславського благочиння ПЦУ.

Мітинг завершився покладанням «Гірлянди пам’яті» та квітів до Стели загиблим землякам у роки Другої світової війни. Цю церемонію очолили учасники Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

Квіти покладали під щемливе виконання вихованцями Богуславської школи мистецтв пісні «Темно, мамо», яка глибоко вразила кожного та викликала сльози на очах присутніх.

Ольга Половець, ВК БМР.

« повернутися