Український інститут національної пам'яті. Інформаційні матеріали до річниці аварії на Чорнобильській АЕС
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи.
Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної
електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара
радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні
ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії
Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На
долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного
забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс
радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії,
Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів,
Бельгії.
Понад 30 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її
наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За
визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій
ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній
відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів
поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість
конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних
будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна
катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування
інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з
іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в
кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою
спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.
Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах:
1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.
2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність
його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.
2 дні світ нічого не знав про вибух.
30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої
хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії
отримали значні дози опромінення.
90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця
літа 1986 року.
Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і
розчищали завали.
2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона
людей забруднено радіоактивними нуклідами.
200 тисяч квадратних кілометрів – на таку територію поширилася дія
радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі.
10 днів – з 26 квітня до 6 травня – тривав викид активності із
пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого
знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.
11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.
400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в
“зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря,
ґрунтів і вод заборонено проживати людям.
26 квітня–жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У
жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у
грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.
1991 рік – на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була
заблокована робота цього реактора.
Грудень 1995 року – підписання меморандуму між Україною та країнами
“Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася
підготовка програми повного закриття станції.
15 грудня 2000 року – Чорнобильську атомну електростанцію зупинено
повністю.
Вересень 2010-го – закладка фундаменту під новий саркофаг над
зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки,
що мало накрити “Укриття”, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу
“Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих
джерел іонізуючого випромінювання.
29 листопада 2016 року завершили спорудження укриття над 4-м
енергоблоком.
