Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?...
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози... Чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?
Не питали б люди, що в мене болить,
Не питали б, за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? «Нічого робить», —
Не сказали б на сміх...
Квіти мої, діти!
Нащо вас кохав я, нащо доглядав?
Чи заплаче серце одно на всім світі,
Як я з вами плакав?.. Може, і вгадав...
Український поет і художник, прозаїк і етнограф, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Шевченко відомий і як художник. Спадщина налічує понад 800 творів. Проте більше Шевченко відомий як поет українськго народу.
Перша збірка віршів вийшла в 1840 році з назвою Кобзар. У 1844 році написав гостро політичну поему “Сон” (“У всякого своя доля”). Також до політичної поезії відноситься поема “І мертвим, і живим…”, яка зараз входить до шкільної програми. У 1845 році він написав “Заповіт”. Вірш мав і має великий вплив на українську культуру, зокрема, був покладений в основу музичних творів низки композиторів, активно використовується в культурному житті, переведені на понад 150 мов народів світу. Навіть попри заслання у 1847 Шевченку вдалося написати один зі своїх найвідоміших творів — “Садок вишневий коло хати…”
Серед відомих поем Шевченка — “Наймичка”, “Кавказ”, “Катерина”, “Гайдамаки”.
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу.
Керівники Богуславської громади, району та учні місцевих ліцеїв долучились до вшанування пам'яті та покладання квітів біля підніжжя пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку.
