ПІДСУМОК: «УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА — РОДИННИЙ ОБЕРІГ»

Дата: 19.05.2023 16:18

Кількість переглядів: 139

Вчора, 18 травня, День вишиванки в Богуславі пройшов «на ура». Ми уже розповідали про початок заходу, про вітання та нагороди від міського голови Віталія Хоменка, а тепер дійшла черга повідати про вареничну «У пані Вілінської», де справжньою ґаздинею була начальник відділу культури, молоді та спорту Тетяна Куценко, котра й проводила цікаві майстер-класи із ліплення вареників для всіх бажаючих. І в їх числі було багато дітей. Потім всі готові смаколики із різною начинкою зварили в казані на відкритому вогнищі та пригостили присутніх. До пізнього вечора діяла фотозона «Орнаменти долі» та музична вишиванка «Нехай цвітуть-не вицвітають вишиванки, і стоголосо лине пісня по землі», яка привернула до себе увагу всіх поціновувачів української пісні. Тут линула увись українська пісня, у виконанні учнів і викладачів КЗ «Богуславська школа мистецтв», неперевершеного ансамблю «Оберіг». Приємним бонусом був і виступ творчих колективів, які завітали із Чайок, Дибинець, Розкопанець та Москаленок. І москаленківський фольклорний колектив «Берегиня» вразив не лише виконанням автентичних пісень, а й своїм феєричним виступом. Учасниці колективу вийшли на імпровізовану сцену в старовинних вишиванках, кожна із яких має свою довгу-довгу історію родин із Москаленок. Саме розповіддю про ці вишиті сорочки та підрахунком благодійних коштів і хочеться завершити історію святкування Дня вишиванки в нашому Богуславі.

Коли учасниці «Берегині» вийшли на виступ, то відразу заявили, що українська вишиванка — це код нації, а вишиті сорочки на «берегинях» — код Москаленок. Наприклад, керівник ансамблю Олена Суходольська повідала: «Я маю за честь одягти сорочку, яку вишивала в 1948 році Яценко Степанида для дочки Саші. Вишивала до повноліття дочки. Тепер вишиванку своєї мами Олександри Зіновіївни свято бережуть доньки Ліда та Таня, а далі передадуть у спадок онуці Оленці». Учасниця Людмила Колісник розповіла: «В давнину, коли селом ходили наречена зі своєю дружкою, щоб покликати на весілля, то люди виходили зі своїх дворів, щоб подивися на красиву молоду пару. Особливо це подобалося дітворі, яка з галасом супроводжувала дівчат селом. Сорочка, яка на мені, була вишита в 1954 році Хижняк Оляною для своєї доньки Марії, яка була в ній за старшу дружку на весіллі своєї сестри». Вишиванка, яку одягнула Тетяна Бурлюк, була вишита в 1939 році, а от сорочка Яни Іщенко вишивалася Ярош Тетяною Мусіївною в 1942 році, коли дівчину забрали до Німеччини на примусові роботи. Німець, у якого працювала Тетяна та ще 5 українок, дуже любив вишиванки, тому заставляв дівчат після роботи шити й вишивати. І коли вони поверталися із чужини додому, то привезли із собою вишиванки. Сорочка Ніни Шевченко — вишита Вороною Уляною в 1946-му році. Тоді дівчина майструвала собі вишиванку до весілля, як придане. Привертала увагу й вишиванка Галини Павличук, адже її колись пошила й вишила мама для доньки із полотна, яке дівчинці на хрестини подарувала хрещена. Ось із такою історією вишитих сорочок ознайомили москаленківські «берегині».

І хоча День вишиванки був благодійним заходом, а всі майстер-класи та частування — безкоштовними, відвідувачі залишили у скриньці 2 430 гривень, які будуть направлені землякам на передові позиції, завдячуючи яким, ми можемо спокійно жити на своїй рідній богуславській землі.

« повернутися